Кабмін карантин продовжує, але дискримінацію літніх людей не скасовує. А омбудсмен Людмила Денісова цього не помічає.

Термін дії попередньої постанови Кабінету Міністрів України щодо боротьби з хворобою COVID-19, №211, спливав 22 травня.

Тож 20 травня була видана нова, №392, і вона містить ті самі обмеження свобод для людей старше шістдесяти: всі вони мають знаходитись на самоізоляції. Винятки є для держслужбовців, різних депутатів, військовослужбовців, працівників установ, які забезпечують боротьбу з інфекцією, стратегічних підприємств і т.п. І тепер це пункт 6, а не пункт 4.

Попередній матеріал про те, що це саме дискримінація, і чим вона небезпечна, опублікований мною 9 квітня. Зараз додам, що за формою ця самоізоляція аж занадто схожа на домашній арешт. Хіба ні? Читаємо пункт 4/6 постанови Кабміну №211/392: «Особи, які потребують самоізоляції, зобов’язані постійно перебувати у визначеному ними місці самоізоляції, утримуватися від контакту з іншими особами, крім тих, з якими спільно проживають».

Читаємо статтю 181 Кримінального процесуального кодексу України — «Домашній арешт». Пункт 1 «Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби». Так і самоізольовані наче можуть не весь час «перебувати у визначеному ними місці». В постанові є уточнення: «Особам, які потребують самоізоляції (крім осіб, які хворі на COVID-19) та заявили про неможливість забезпечення піклування про них у період самоізоляції іншими особами, дозволяється відвідування місць торгівлі продуктами харчування, засобами гігієни, лікарськими засобами, медичними виробами, які розміщені на відстані не більше ніж 2 кілометри від місця самоізоляції, за умови використання засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок без клапану видиху». Аж дві тисячі метрів свободи! І лише в тому випадку, якщо про них нема кому піклуватися.

Далі. Термін перебування на самоізоляції для хворих та інфікованих визначає лікар, а для здорових — Кабмін. Додаток №255 до постанови №211, де з'явився пункт для обов'язкову самоізоляцію літніх людей, вступив в дію 6 квітня. Вже минуло майже два місяці. На кінець нової  постанови — 22 червня — він триватиме майже три місяці. Це якщо не буде продовження.

Біля воріт Будинку уряду України. Київ, 06.04.2020

А що каже КПК України? Пункт 6: «Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців». Кабмін виявився на місяць суворішим. І своїм розпорядженням присудив до домашнього арешту кілька тисяч людей, та ще й на термін довший, ніж це має право робити слідчий суддя. Людоньки! Який же злочин скоїли ці особи?!?! Лише той, що дожили до шістдесяти років?!?!?! Бо Пункт 2 КПК України каже: «Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі». Он у чому справа: всі шістдесятирічні — потенційні злочинці! Яка країна, такий і уряд... 

Нехай посадовцям влада затьмарила розум. Але в парламенті є спеціальна людина, що має контролювати інші гілки влади — Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Коротко — обмбусмен. Сьогодні цю посаду обіймає Людмила Денісова. Колишній двічі міністр праці та соціальної політики. Що вона думає з приводу вищеописаного? Бо ж «метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений...» серед іншого є «...запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод» (див. Статтю 3 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини»).

Пані Людмила якщо щось і думає, то мовчить. Та годі від неї чогось чекати — в неї і сайт не працює. Звичайно, у проблемах з web-сайтом винні вороги. Відповідні пости у Facebook-сторінці пані Денисової (не Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а, по суті, персональної: її лінк у ФБ — denisovaombudsman) були опубліковані 13 та 18 травня. Але ж якщо сайт зроблений з бруду та палок, він може і сам впасти. До речі, сторінка, яка присвячена дискримінації, містить невірну цитату та посилання не на той пункт Закону.

Лишимо поза увагою той факт, що сайт уповноваженого досі не адаптований для мобільних пристроїв. Може це справді не є актуальним для більшості наших дюдей. Але як може не працювати електронна форма звернення?!?! Спробуйте самі — відішліть щось тестове. Не нервуйте: якщо ви не вкажете ім’я чи телефон, воно не буде розглядатися. Так от: заява просто не відсилається. Ні, можна скористатися запасним варіантом: надіслати листа на електронну адресу — hotline@ombudsman.gov.ua Власне, це я і зробив. В своєму зверненні я попросив звернути увагу на дискримінаційні положення додатку №255 до постанови №211 Кабінету Міністрів України, а саме пункт 4, де вказано, що обв’язковій самоізоляції підлягає кожен, хто досяг 60-річного віку. А через два тижні я пробився і на телефонну «гарячу лінію», де мені підтвердили, що звернення зареєстровано. Вгадайте, чи отримав я відповідь? Правильно. А лист було відіслано ще 8 квітня. Тобто відповідь мала надійти не пізніше 8 травня. Та справа не в тому, що офіційне звернення проігноровано, а в тому, що дискримінація продовжується.

Може, пані Денісова так заклопотана, що не має часу на таку дрібницю, як права людей літнього віку? Почасти це так. Якщо вам вдасться потрапити на веб-сайт уповноваженого, то ви побачите, що більша частина новин там (і їх тут значно більше, ніж на Facebook-сторінці чи в Telegram-каналі) присвячена моніторингу дотримання протиепідемічних заходів у різноманітних закладах: тюрмах та ізоляторах, психоневрологічних інтернатах та психіатричних лікарнях, геріатричних пансіонатах, дитячих будинках, судах, відділках поліції, у армії. Інші популярні теми: дотримання принципу недискримінації національних меншин та права на віросповідання, право громадянина на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям у належному розмірі, право громадян на належне пенсійне забезпечення у зв’язку з втратою годувальника, додержання прав громадян на отримання пенсій в умовах карантину, забезпечення прав громадян на пільговий проїзд в умовах карантину, право педагогічних працівників на належну оплату праці, дотримання права на свободу совісті та віросповідання в умовах карантину, забезпечення безкоштовними препаратами. Окремої уваги заслуговують і цілі групи: роми, кримські татари, полонені в ЛНР та ДНР, українські політв'язні у Росії, громадяни України, що лишилися за кордоном, діти у неблагополучних сім’ях, немовлята, народжені від сурогатних матерів та, звичайно, представники ЛГБТ-спільноти. Відбуваються офіційні зустрічі, семінари та онлайн-навчання щодо забезпечення належного рівня доступу до публічної інформації, щодо дотримання конституційних прав і свобод громадян. А голова Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Матільда Богнер «відзначила активну роль Уповноваженого ВРУ з прав людини Людмили Денісової у запобіганні поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19 у місцях несвободи». Кілька новин присвячено скандалу навколо фільму «ДАУ. Дегенерація». Омбудсмен поздоровляла українців з Великоднем, днем матерів, Всесвітнім днем охорони праці, Днем пам’яті та примирення та Днем перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, а також із днем вишиванки. Зовсім свіже — чи не порушуються права дитини в Україні на реєстрацію місця проживання новими умовами? А от аби щось вякнути про захист прав літніх людей від Кабміну не знайшлося часу чи наснаги.

У пані є цілий секретаріат (не знайшов склад або хоча б кількість) і купа регіональних представників (теж не знайшов деталей). І ніхто з цих людей чи не помітив, чи не зміг донести до уповноваженого факт дискримінації Кабміном величезної кількості людей за віковою ознакою. Тож окрім листа я написав повідомлення у «месенджер» Facebook-сторінки пані Денісової. І воно було прочитане. Але дій ніяких не було.

Легко помітити, що пані Людмилу цікавлять лише резонансні події, які дають потужний піар, та ті, які в тренді євроспільноти. І відеозаписи супроводжують чи не кожне її слово. Але от критикувати уряд — що вона має робити — колишній міністр не хоче. Чи через цехову солідарність, чи загальне боягузтво. І можете не сумніватися: коли їй настане шістдесят років (а вже 6 липня цього року) вона, як і вся наша «еліта», продовжить жити в окремому світі. А так би наш Кабмін давно мав клопіт, бо згідно Статті 13 Закону про омбудсмена, «Уповноважений має право... невідкладного прийому... Прем'єр-міністром України». І Президентом. І усіма іншими вищими посадовцями. 

Міністр праці та соціальної політики України Людмила Денісова на засіданні Кабінету Міністрів України. Будинок Уряду, 26 березня 2008 року.

А може бути, що пані омбудсмен насправді дуже добре знає, що робить. Бо якщо скаже, що уряд правий, то підтримає дискримінацію. Я якщо скаже, що не правий, піде проти системи. Нащо воно їй? А так завжди можна сказати, що дискримінаційне положення лишилося непоміченим. Ну, яка країна, такий і омбудсмен. Чи то — омбудвусмен. Так от, нешановна Людмила Леонтіївна, цим текстом, статтею чи постом — байдуже, я заявляю, що Ваша служба знає про дискримінацію літніх людей у ввіреній Вам країні. Може, до Вас навіть якісь санкції застосують. Хоча навряд чи... 

Звичайно, мало хто виконує ці дурні вимогу уряду. І ще менше бажання в когось контролювати виконання: є і важливіші справи, і такі, з яких більш імовірно отримати штраф або хабара. Але я знаю багатьох літніх людей, яких цей пункт постанови сильно образив. І ще трохи таких, які вважають, що їм і з дому виходити взагалі не можна. Не певен, чи подані судові позови від осіб, які вважають себе постраждалими. Але гарно знаю, що кваліфіковані скарги до Європейського суду з прав людини направлені.

Зараз починає відновлюватися ділова активність, люди потихеньку виходять на роботу, а деякі підприємства і не спинялися. Більшість літніх людей продовжують працювати. Чи тому, що мало хто читає уважно постанови Кабміну, чи тому, що розуміють, що офіційно працевлаштованим роботодавець не має права відмовити в їх конституційному праві на роботу. У матеріалі «Самоізоляція: дії роботодавця та працівника» порталу «Дебет-Кредит» детально розбирається, як чинити, якщо співробітник за рішенням лікаря(!) має знаходитись на самоізоляції.

От і Міністерство охорони здоров’я в своїх постановах щодо регламентації роботи у різноманітних закладах та на подіях, а саме №№ 18, 20,22, 25, 26, 28, 31 використовує пункт: «Тимчасове відсторонення від роботи осіб з групи ризику, визначених відповідно до стандартів медичної допомоги „Короновірусна хвороба (COVID-19)“, затверджених наказом МОЗ України від 28.03.2020 №722». А в цьому наказі пояснюється, що «група ризику» — не старі люди, а хворі (pdf-файл із стандартами у додатку). І перелік хвороб наводиться. А в постанові №27, про проведення футбольних матчів, останній, Пункт 20 говорить: «Особи, що досягли 60-річного віку, тимчасово переводяться у режим дистанційної роботи». Отже — читайте уважно закони та постанови і відстоюйте свої права.

Київський міський голова Віталій Кличко на соціальному плакаті. Київ, 15.04.2020

Найбільш погано навіть не те, що неправомірні дії уряду лишаються безкарними. Справжня гуманітарне збочення полягає в тому, що більшість суспільства не сприймає положення про літніх людей як дискримінаційне. Отака халепа: ми є нащадками і, почасти, носіями репресивної культури. Осі і ця, дуже знайома киянам фотографія не сприймається деякими моїми товаришами як, м’яко кажучи, некоректна.

Інакше, як погрозу фізичним насильством не лише порушникам карантину, я усім, хто ходить вулицею, я це зображення колишнього боксера, а нині — Київського міського голови Віталія Клічка сприймати не можу. Воно занадто очевидно. Але і йому за це нічого не буде. Яка країна, такий і уряд, і парламент, і міські ради... Власне, які люди — така й країна.

Текст і фото — Олександр Зубко